Оригиналы фотографий доступны только зарегистрированным участникам со статусом VIP.
Как же получить VIP?
Вы рано или поздно станете вип-участником если:
- Вы очень активны на проекте (возможно, даже заняли какое-то место в топ-15 участников)
- Ваши публикуемые материалы очень интересны другим участникам и/или Администрации проекта
- Вы помогли проекту, разместив у себя в блоге или на стороннем сайте статью, обзор или любую другую публикацию
- Вы очень давно с нами и регулярно посещаете проект
- Попросите ВИП у администрации с пояснением причины, почему этот статус должен у Вас быть
- New - теперь Вы можете купить ВИП прямо сейчас!
Описание старой фотографии: Михайлівський Золотоверхий монастир — споруджений у 1108—1113 роках онуком Ярослава Мудрого київським князем Святополком Ізяславичем на базі Михайлівського Золотоверхого собору.
Хрестово-купольний шестистовпний храм з трьома нефами та одним позолоченим куполом. На початку 20 століття храм — 7-купольний (верхня фотографія). Михайлівський Золотоверхий собор було збудовано з каміння і цегли-плінфи на вапняно-цем'яковому розчині технікою «мішаної кладки» з використанням голосників у пазухах склепінь. Стіни собору прикрашали мозаїки і фрески. Був одним з найбільших монастирів Стародавнього Києва.
На території монастиря знаходиться Київська православна богословська академія та храм святого апостола і євангелиста Іоана Богослова.
Згідно з думкою деяких істориків, київський князь Ізяслав Ярославич, чиє християнське ім'я було Димітрій, збудував монастир св. Димітрія та церкву у верхньому Києві поблизу Собору святої Софії в другій половині 1050-х років. Через півсторіччя його син Святополк II Ізяславич збудував в 1108—1113 роках монастирську церкву, присвятивши її своєму патронові архангелу Михаїлу. Можливо, що однією з причин, що спонукала князя збудувати церкву, була недавня перемога Святополка над половцями, оскільки архангел Михаїл був заступником воїнів.
Під час монгольськоії навали в 1240-х роках монастир зазнав відчутних втрат. Монголи пошкодили собор та зняли його позолочені бані. В 1496 році монастир було відроджено і перейменовано з монастиря св. Димітрія на монастир св. Михаїла, відповідно до назви церкви, збудованої Святополком. Після численних відбудов та розширень впродовж XVI ст. монастир став одним з найбільших та найбагатших монастирів України. В 1620 році Іов Борецький зробив його резиденцією відновленої православної Київської митрополії.
На початку 18 ст. було споруджено муровану Трапезну церкву Іоана Богослова. Тоді ж споруджений мурований льох.
У 1855-1856 роках збудовано церкву Св.Миколая при настоятельських покоях.
У середині XIX-на п.ХХ ст. формується комплекс келій та корпусів для прочан: келії Михайлівського відділення (1849-52), готель для прочан (1857-97), келії півчих (1894), келії Варваринського відділення (1898-99), 2 будівлі готелів для прочан (1902-03) та (1907-08).
1922 року Михайлівський монастир було ліквідовано. У 1934—1936 Михайлівський Золотоверхий собор, дзвінниця та частина інших споруд монастиря були знесені у зв'язку з проектом створення на цьому місці урядового центру. Останній планували зробити копією головного будинку ЦК КПУ — зараз Міністерство закордонних справ України. Єдиний з українських вчених, хто відмовився підписати акт на знесення Михайлівського Золоверхого монастиря, — Микола Макаренко, якого невдовзі за це було репресовано.
Перед знищенням унікального ансамблю української архітектури, була проведена дослідницька робота. Фрески, мозаїки були перевезені до музеїв Москви, Ленінграду (Санкт-Петербургу), Новгорода та інших міст СРСР. Мозаїчну композицію «Євхаристія» було перенесено до Софійського собору. Багато смальтового розпису потрапило до Лаврського заповідника.
Урядовий центр, на місці Михайлівського Золотоверхого собору, так і не збудували.
В роки Другої світової війни деякі фрески були вивезені до Німеччини, звідки вони потрапили до Ермітажу у Ленінграді. В Софійському соборі зберігалися: «Євхаристія», «Стефан і Фаддей» — фрагменти постатей святих; фрески — сцени з «Благовіщення», постать святого Захарії та ін. Мозаїка «Дмитро Солунський» і верхня частина фрескової постаті Самуїла — в Третьяковській галереї і Російському музеї в Санкт-Петербурзі.На початку 1990-х років Українська Православна Церква Київського Патріархату збирає кошти для відтворення собору. В ньому проходить служба Української православної церкви, а поруч, як у давні часи, діє монастир. Грошей вистачило лише на початкові дослідження, було зрозуміло, що без державної підтримки унікальну пам'ятку українського бароко не буде відбудовано. Українська спільнота надсилала численні звернення до голови держави виділити фінансування на реставрацію. Нарешті 9 грудня 1995 року Президент Леонід Кучма видав указ який визначав відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря загальнодержавним пріоритетом.
Першою постала дзвіниця в стилі українського бароко у первозданному вигляді. Собор було відкрито на День Києва 1998 року, за участю патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета, який освятив монастир. Також були присутні президент Леонід Кучма, голова уряду Валерій Пустовойтенко та мер міста Києва Олександр Омельченко.
У лютому 2001 року чотири фрагменти фресок XII століття Михайлівського Золотоверхого собору, що зберігалися в Ермітажі, були передані Україні.
У січні 2004 року Міністерство культури Росії ухвалило рішення про передачу Україні з Ермітажу останніх семи фресок київського Михайлівського Золотоверхого собору, які опинилися в Росії, восени 2004 передачу фресок було закінчено.
Влітку 1997 року на Економічній брамі Михайлівського Золотоверхого монастиря відкрито меморіальну дошку з барельєфом Миколи Макаренка.
У відновленні розписів інтер'єру брали участь такі українські митці: Бородай Олександр Андрійович,...
Встановлено годинник-куранти, що програють нескладну мелодію. Механізм керування - електричний. Кількість дзвонів також дозволяє грати як на справжньому карильйоні.
Імена художників, які створили мозаїки і фрески Михайлівського Золотоверхого собору, невідомі. Ймовірно, в роботах брав участь давньоруський майстер Алімпій з Києво-Печерського монастиря. Загальна площа мозаїк, що збереглися, — 45 м?. Написи на мозаїках собору зроблено старослов'янською мовою. Крім мозаїк і фресок, збереглися дві шиферні плити кінця 1 ст. з рельєфним зображенням вершників. Відомо, що іконостас для притвору Святої Катерини був оздоблений різьбярем Романом, оправу для Євангеліє виконав київський золотар Самійло Ростовський.
Колись на цьому місті стояла дерев'яна церква, вибудована у 1613 р. Перебудована в цеглі на початку 18 ст. Має той же архітектурний прототип, що і будівля старого академічного корпусу з конгрегаційною церквою Благовіщення колишнього Братського монастиря. На відміну від неї ( перебудованої у 1732-1740 рр. на триповерховий корпус архітектором Шеделем ) залишилась одноповерховою. Вибудована у регіональних формах українського бароко. Фасади прикрашені пілястрами та віконними отворами, деякі закладені та стали нішами. Зі сходу до трапезної прибудована церква з банею, восьмерик на четверику, після реставрації - баня крита гонтом.
Наприкінці 18 ст. зіпсована негодою гонтова покрівля була замінена бляхою. У 1827 р. будівля капітально ремонтована з заміною конструкції даху, тинькуванням фасадів, наново викладені печі, створена підлога з цегли. У 1837 р. відбувся ремонт інтер'єру з додачею стінописів. У 1904 р. була пошкоджена пожежею.
Наукова реставрація будівлі відбулася у 1976-1981 (проект -арх. В. П. Шевченко ) у формах, наближених до первісних, повернута покрівля, крита гонтом. Втрачені колись склепіння з міркувань протипожежної безпеки відтворені у залізобетоні і стилізовані під первісні.
На проекте с: 14.06.2011 Комментарии: 2040 Город: Житомир Возраст: 76
1 фото-"Будинок з химерами. Будівля, побудована в 1901-1902 роках за проектом Владислава Horodecki, відомий польський компаратора архітектор Гауді. Майно представляє стиль модерн. Вона знаходиться на вулиці Банківській, а з 2005 є одним з президентського особняка. популярне назва будинку походить від характерних обробки фасаду, яка Horodecki, затятий мисливець, покласти багато сцен з тваринами і охота. Ці скульптури зроблені Еміліо Сала."-------------
Вершиною ж творчого злету В.Городецького(Прозваний «київським Гауді») стає його власний маєток на Банковій, 10, так званий «Будинок з химерами», зведений ним у 1903 році до свого сорокаріччя. В ньому втілено відгомін мисливських захоплень нашого земляка, плід його творчої фантазії, яка бунтувала проти установлених форм і традицій. Цей оригінальний і чудернацький витвір _ пошук нового, незвичного в архітектурі. «Химер» на цьому будинку, що дивують нас своєю загадковістю, майстерно виконав з бетону за рисунками В.Городецького відомий на той час італійський скульптор Еліо Саля (Сала).
Чувствуете разницу?
На проекте с: 14.06.2011 Комментарии: 2040 Город: Житомир Возраст: 76
2 фотография
25.06.2013 07:44
Добавить комментарий
Подсказки экспертов
О проекте
EtoRetro.ru - фотографии старых городов.
Старых, любимых... таких, какими они были 20, 30, 50 и более лет назад.
Улицы, жилые дома, общественные учереждения... Подробнее о проекте >>
Подпишитесь на старые фото с доставкой в фейсбук - нажмите "нравится":
Если понравился проект в целом - нажмите:
Владельцам городских сайтов!
Мы всегда рады сотрудничеству с городскими сайтами, имеющим коллекции старинных фотографий г. Киев. а) Хотите получить обратную ссылку из раздела Киев? Разместите не менее 30 старых фотографий города Киев с Вашего проекта на ЭтоРетро.ру указав источник в соответсвующем поле. Напишите нам о факте публикации, и мы разместим ссылочку на Ваш сайт. Подробнее >> б) Если Вы нашли в разделе фотографии, которые были взяты, по Вашему мнению, с Вашего сайта, но без ссылки на Вас - просто напишите нам об этом на info@etoretro.ru - мы разместим ссылку на Вас в разделе "Киев". Подробнее >>